Майже щодня до УІЦ «Мальва» звертаються люди з проханням про допомогу. Хоча ми намагаємося, але не завжди можемо задовольнити їхні потреби.
Цього разу до нас по допомогу звернулася молода дівчина, яка вже деякий час доглядає за літньою українкою.
Дякую дівчині за співчуття та доказ того, що чужого болю не буває. Але чи так це насправді?
Дівчина пояснила, що ситуація стала критичною: літня жінка, яка вчасно не поновила декларацію на проживання в Литві, залишилася без пенсії...
Біда не минає одна: літня жінка не має коштів ні на оренду житла, ні на вирішення проблем зі здоров’ям. КТ голови показала пухлину. Необхідні ліки та невідкладна діагностика доступні лише у Вільнюсі.
Зі сльозами на очах дівчина розповіла, що звернулася до родичів літньої жінки, які також знаходяться в Шяуляї. Відповідь була короткою і брутальною: «Чим швидше він помре, тим краще для всіх»...
Подібну відповідь ми також почули, коли зв’язалися з онукою літньої жінки: «Якщо бабуся до вас звернулася, то ви повинні допомогти».
Ми допоможемо, бо ми люди, бо наше призначення – протягнути руку допомоги КОЖНОМУ.
Людям похилого віку вже виділено продуктовий пайок, фінансова підтримка від SWEDBANK на придбання ліків, безкоштовний обід на сайті «Ріта», вирішуються проблеми з «Содрою», планується поїздка до лікарів у Вільнюс.
«Справді, все, що ми отримуємо, ми отримуємо тому, що спочатку віддаємо». Вільям Сіммс
























0 коментарів